На Говерлу забули,і нинька в 11 годині виїхали з Косова підкоряти той Писаний камінь без всяких там карт,компасів і т.д. Зійшли в Буковци,купили воду і тут почалась наша перша подорож горами,один хлопчик порадив нам йти дорогою на право бо вна не така стрімка,ми пішли нею,почали там блудити,погода тоже нерадувала,почало хмаритись по темному,вийшли ми на якийсь берег,тут загриміло-блиснуло,жінка чуть не плаче,я сам незнаю де ми є і шо нам робити,знайшли якусь дорогу і йдем самі незнаєм куда,лиш би вийти з тих гір назад до зупинки і тут зустрічаємо купу туристів з Одеси,трохи порадившись з жінков,вговорюю йти з ними,догнали їх і почався косий дощ,сховались в лісі,зїли по канапці тай сидимо під зонтиком,думаєм шо робити,як дощь нестане,поки думали то за 30хв він майже перестав і ми рванули вгору,йдемо мокрі- як цуцики, холодний вітер парасолю аж ломит,але ми вперто чаляпаєм вперед,потім зустріли одну гуцулку,запитали скільке ше до того писаного треба йти,баба сказала шо ше десь 2 км,які для нас виявились каторгою,тут вже майже долізаєм,дивимось,а позаду везуть наших одеситів-як худобу на базарь в ГАЗ-66,і ми вже разом трафили на той ОБПИСАНИЙ вздовж і впоперек камінь.Смішно було почути від їхніх дітей,отаку фразу-'Зочем етот долбаный камушек так далеко нада была ставить'
Дощ далі посилився і фоткатись було незручно,але трохи наклацали на цифровик,трохи на телефони,короче полазили там десь 40 хв і почали спускатись,тут і дощ вже закінчився,сонце пригріло,небо посиніло,ми поскидали з себе курточьки,тай розпочали краєвидну фотосесію,і тут стався казус,спускаємся ми такі розслаблені,фоткаєм гори і чуєм щось сильно тупоче,аж земля здригається,дивимся, а прямо на нас біжать ніби дітька вздріли десь 10 коней,ми з того страху злізли направо в долину там де афини збирают,щісті що там смереки росли,ми за них сховались,перечикали поки ті навіжені пробіжуть,тай вилізши із засади далі продовжили спускатись і фоткатись все поглядаючи назад чи ті коняздри невертаються за нами:) В 17.40 ми вже сповзли до магазину,купили по морозиву тай чекали на якийсь попутній транспорт,ше на зупинці чекало семеро старших туристів з велечюзними рупцаками,за 15 хв надїхав бусик з Верховини,якого скоріше би я назвав фірою на деревяних колесах ,і ми ледве всі в
нього впихнувшись рушили через 5хв поки він завівся:) до Косова.Вражень море,Гори -це супер файно і класно,ходіть всі поки ноги здорові!!!