Одні дбають, інші — нищать

Наш Косів має славну історію. Як свого часу писав уже світлої пам’яті Ігор Пелипейко, місто було засноване на 174 роки раніше, ніж Колумб відкрив Америку. А в наступному, 2008 році, йому виповниться 690 років.

Обличчя міста особливо почало змінюватися за роки незалежності України. Великий поштовх цьому дала постанова Кабінету Міністрів №878 від 26 липня 2001 року, згідно з якою Косів набув статусу історичного міста. Завдяки дієвому керівництву районної та міської влади, дуже багато зроблено в даному напрямку за період підготовки до XII Гуцульського міжнародного фестивалю, який відбувся у Косові 27–29 вересня 2002 року.

Якби такими темпами щорічно велися будівництво та реконструкція, то Косів був би європейським містечком. А поки що ми себе тішимо тим, що в основному роблять підприємці й приватні забудовники. Без перебільшення, даремно щось говорити про залучення для цього великих внутрішніх і зовнішніх інвестицій, левову частку коштів у районному й міському бюджетах.

Та з цим ще можна змиритися. Людям старшого покоління боляче дивитися на те, що зроблене дбайливими людьми нищать розбещені особи. А й значить — на вітер йдуть чималі кошти. І за заподіяне ніхто не несе відповідальності. Прикладів стосовно цього можна навести безліч. У багатьох місцях давно понівечено опори вуличного освітлення, по кілька разів перекопані тротуари, понищені знаки дорожнього руху. Давно вже всі забули про світлофори, які свого часу були в Косові. Вже дійшло до того, що інколи водії-лихачі їдуть газончиком біля пам’ятного знаку «Возз’єднання і відродження», що на майдані Незалежності. Навіть навпроти готелю «Косів» десятки разів нищили ланцюгове перегороджений центральної вулиці. Якщо раніше то там, то тут були малі архітектурні споруди, виготовлені в гуцульському стилі, то тепер їх майже нема.

Ні в які рамки не вписується те, що тепер рекламою обклеюють стіни будівель, кіосків, водостічні труби. А це тому, що нема спеціально відведених місць.

Реклама на будинках. Фото: Станіслав Михайлюк.

Ні вдень, ні вночі не дає спокою транспорт, власники якого всупереч знакам: «Рух заборонено», «Зупинку заборонено» і «Тупик», що встановлені на початку вулиці Незалежності, їдуть у центр міста. Такої неповаги до знаків дорожнього руху нема в сусідніх Вижниці, Верховині та Коломиї.

А хіба це не шкідництво, коли після нічних посиденьок молоді на центральному майдані можна бачити понищені лавочки і купи сміття? Або кому свого часу заважали стенди, на яких вивішували карикатури та фотозвинувачення недругів природи й санітарії? Кому заважають металеві контейнери для петпляшки і склотари, про які подбав Центр громадських ініціатив. Частину їх теж уже потрощено.

Косів, може, і повинен бути кращим. Для примноження його слави, написання нових сторінок історії уже не треба так багато коштів. Насамперед, наш спільний громадянський обов’язок — повести рішучу боротьбу із шкідництвом. А тут слово, насамперед, за батьками, школою, громадськими організаціями. Не буде зайвим ще раз нагадати про те, що християнська мораль гласить: не роби комусь те, що тобі не добре.

Публікація Петро Гавука
«Гуцульський Край»
07.12.2007 №49
На замітку
Косів, Гуцульщина та Карпати
Бібліотека
KosivArtБібліотекаГазета «Гуцульський Край» ‹ Одні дбають, інші — нищать
ENG УКР
 
 
© 2004—2017 KosivArt