Не старіймо!

Згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, яке було прийняте на її семінарі в Києві, встановлено такий поділ населення на вікові групи: середній вік: 45–59 років; рання старість: 60–72 роки; старечий вік — 73–89 років; довголіття — 90 і більше років.

Скільки років у середньому живе людина? Як свідчать багаточисленні дані науковців, середній вік життя в старій Греції був 18 років, у Римі на початку нашої ери — 21 рік, у двадцяті роки минулого століття — 32 роки. Сьогодні середня тривалість життя становить близько 70 років.

Кожний із нас має певну уяву про старість і старіння. Принаймні ми легко можемо відрізнити молоду людину від старої. Зміна ходи, посивіння і випадіння волосся, поява зморшок і сутулість, скарги на погіршення самопочуття — ось далеко не всі відомі нам ознаки старості.

Чи можливо хоч частково зупинити цей процес? На це і на подібні питання дає відповідь геронтологія (від грецької — наука про старість і старіння) і геріатрія — наука про попередження і лікування захворювань старих людей. Це такі захворювання, як атеросклероз з його ускладненнями, гіпертонія, цукровий діабет, хвороби легенів, стареча депресія та ін.

Старість і старіння — поняття не ідентичні і їх необхідно чітко розрізняти.

Старість — це неминучий та тривалий фізіологічний процес, заключний період вікового розвитку. Геронтологи вважають, що старість підводить людину до прірви, куди штовхають її хвороби, тому більшість людей вмирає нині не від старості, а від хвороб.

Що ж таке старіння? На це питання вчені відповідають неоднаково, згідно з предметом і завданнями своєї науки.

Біологи твердять, що старіння — це процес, який призводить до зменшення життєстійкості організму, позначається на його здібностях пристосовуватись до зовнішнього впливу і на виконанні природних життєвих функцій.

Лікарі вважають, що старіння — це процес, який супроводжується збільшенням кількості й важкості різних захворювань. Багато з цих захворювань сучасна і народна медицина вже уміє лікувати, що полегшує страждання хворих, але не завжди, на жаль, уміє виліковувати.

Соціологи переконані, що старіння є процесом, який призводить до зниження, часткової або повної втрати працездатності.

У зв’язку з цим необхідно відзначити найбільш важливі риси старіння людини:

Перша — поступова, тобто залежна від часу (віку).
Друга — ендогенна, тобто внутрішньо пов’язана з виконанням життєвих функцій. Ніякі, навіть найкращі умови життя (розумне харчування, посильна праця, найкращий відпочинок тощо) не дають можливості зберегти вічну молодість.
Третя риса старіння — руйнування. Старий організм стає все більш подібний на годинник, зубчасті коліщата якого стерлися і не чіпляють одне за одне.

Таким чином, старіння — це поступове руйнування організму пов’язане з його внутрішньою будовою і здійсненням природних функцій. Старіння неминуче — це закон. Але у різних людей процес старіння проходить по-різному, і це також закон.

Більшість вчених вважає, що середня тривалість життя може і повинна бути 120–150 років. Ми самі собі вкорочуємо життя.

Нервові перевантаження на роботі й удома, сидячий спосіб життя (телевізори, комп’ютери та ін.), шкідливі звички, нераціональне харчування, переїдання — ось що, в основному, скорочує наше життя. Академік І. П. Павлов, коли йому було 86 років, писав, що ми «скорочуємо своє життя своєю нестриманістю, своєю безпорадністю, своїм потворним ставленням до свого організму».

Я впевнений, що підвищення життєвих стандартів, освіти, культури, поліпшення житлово-побутових умов, вищий рівень медико-санітарного забезпечення, які нас чекають у недалекому майбутньому, будуть сприяти збільшенню терміну життя населення України.

У короткій конспективній формі нижче викладені основні умови уповільнення старіння організму і збереження активного довголіття.

Умови уповільнення старіння організму

Рух — основа здоров’я.

Щоденна лікувальна фізкультура. Спецвправи. Самомасаж.
Прогулянки пішки. Посильні фізичні навантаження.
Помірна фізична праця в саду, на городі, на дачі.
Періодичний профілактичний огляд у лікаря-спеціаліста.
Щоденні конкретні та корисні справи.

Їжа повинна бути ліками.

Раціональне і повноцінне харчування.
Регулярне вживання рослинної їжі (70–80%). Овочі, фрукти.
Дотримання традицій української кухні й днів посту.
Обмеження вживання жирів тваринного походження.
Віддавати перевагу нерафінованим продуктам.

Ліки повинні бути їжею.

Лікування індивідуальне, а тому відбувається під наглядом лікаря.
Траволікування ефективніше у поєднанні з іншими методами.
Постійне вживання препаратів із лікарських рослин, полівітамінних препаратів, макро- і мікроелементів.
Сила волі, оптимізм і впевненість в ефективності лікування.

Не старіти!

Вживання препаратів, які діють на весь організм.
Постійне застосування антиоксидантів — вітамінів С, Е, В12, мікроелементів цинку та селену, препаратів гінкго дволопатевого і мелатоніну.
У сезон дозрівання варто їсти максимальну кількість ягід суниці, чорниці, журавлини.
Вживати продукти бджільництва: мед, пилок, прополіс.
Перед сном випивати чашку кефіру з різними добавками.

Стиль життя.

У помешканні — все потрібне, доцільне і повинно радувати нас.
Чистота, порядок і чисте свіже повітря.
Одяг зручний, легкий, теплий, з натуральних тканин.
Чистота тіла, відвідування парильного відділення лазні.
Регулярне, в залежності від віку, сексуальне життя.
Постійні, надійні й щирі сімейні стосунки.
Приємні думки та наміри, впевненість у своїх силах.

Відпочинок.

Суворе дотримання режиму праці, відпочинку і сну. Здоровий, нормальний сон — головна складова режиму.
Під час роботи необхідно робити невеликі перерви, особливо тим, хто працює за комп’ютером, а також водіям далеких рейсів.
Зведення до мінімуму перегляду вечірніх телепрограм, особливо лежачи на дивані.
Обов’язкові 20–30 хв. прогулянки перед сном.
Візуалізація — використання уяви про щось гарне: про відпочинок на морі, про успішне виліковування хвороби тощо.
Щорічний відпочинок зі зміною місця проживання (село, дача, профілакторій, санаторій).
Завжди бачити добре, мати звичку радіти всьому, що нас оточує.

Не старіймо!